Як залежить орнамент вишиванки від регіону України.

Принцип поєднання ажурних швів у вишиванки – типовий для всіх районів України, однак колористичне і технічне рішення різне в кожній місцевості. Виходячи з локальних відмінностей української вишивки, які відбивалися в колориті, техніках виконання, типових орнаментальних мотивах і композиціях, умовно здійснено етнографічне районування території: Середнє Подніпров’я, Полісся, Поділля, Південь, Карпати і Прикарпаття, Буковина. До Середнього Подніпров’я відносяться – Київська, Полтавська, Чернігівська, Житомирська, Сумська, Черкаська, Київська, Кіровоградська, Луганська області. Для полтавських сорочок характерні такі шви: хрестик, подвійний прутик, зубчики, вирізання, лиштва, виколювання, верхоплут, Пухлик, шкірки. Поєднання лиштви з плетінням або вирізанням дає один з найбільш типів вишивки, був особливо поширений на Полтавщині. Сорочки вишиваються переважно білими нитками, зрідка охристими і сірими. На Чернігівщині – геометричний або рослинний орнамент вишивається білими і охристими нитками, або з вкрапленням червоного та чорного. Сорочки змережуються чернігівської розшивкою (червоним, білим, чорним), або чернігівським прутиком (білим). Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометричний орнамент зі стилізованими гронами винограду, кольором хмелю, восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори вишивок – білий, червоний, відтінений чорним. Трапляється також жовтий колір, зрідка сірувато-блакитний. Сорочки оздоблюються гладдю, занизуванням, набирування, хрестиком. Для вишивок Черкаської характерний рослинний орнамент, що складається з грон винограду, ягід, невеликих квіточок. Можуть виконувати сорочки з червоною облямівкою і прикрашати їх чорної штапівкою. Збереглася традиція вишивки сорочок білим по білому. На рушниках Полтавщини, Київщини, Чернігівщини – широке поширення набула орнаментація з пишних рослинних форм: гілки з квітами, які складені в букет, дерево-квітку, вазон-квітка. На полотні малюнок наносили по вільному контуру. Контур обводився стебловими швом, а поле квіток, листя, птахів заповнювався «штапівкою», лічильної лиштвою, утворюючи невеликі квадратики, ромбики, вертикальні смуги та хвилясті лінії. На Київщині стібки лягають рельєфними, опуклими масами червоного кольору. Тут застосовують «старокиївський шов». На Полтавщині рушники виконувались виключно червоним кольором, на Чернігівщині та Київщині додавали синій, на Дніпропетровщині – зелений і жовтий. Полісся охоплює територію сучасних Волинської, Рівненської, Житомирської та північних районів Київської, Чернігівської та Сумської областей. Вишивки Полісся прості й чіткі за композицією. Ромболамана лінія геометричного мотиву повторюється кілька разів. Вишивка виконується червоною або червоною і чорною штапівкою по геометричним малюнком. Крім вишивки хрестиком поширена техніка «занизування» – імітує візерункове човниковий ткацтво. Лінія повторюється у вигляді стрічки, що веде в горизонтальному або вертикальному направленіі.К Поділля відносяться Вінницька, Хмельницька та східна частина Тернопільщини. В орнаментах переважає один колір – чорний з великим або меншим вкрапленням червоного, синього, жовтого або зеленого. На Тернопільщині рукав сорочки вишивають суцільними масами орнаменту чорного або бордового кольору виконані вовняною ниткою. На Хмельниччині вишивали низь чорного, бордового і темно синього кольору. У Вінницькій області визначено села Клембівка і Городківка в яких здавна займалися вишивкою. Широко використовують різнобарвну грати «шабак», з чорними, білими, жовтими, червоними, синіми нитками, а також поверхневі шви: «штапівка», «Стеблівка», «ретязь». Поверхниця виконується темно охристими нитками. Вишивка білим по білому у Клембівці, на відміну від вишивки на Полтавщині, визначається компактністю ювелірно розроблених мотивів, застосуванням філігранних технік «солов’їні вічка», «зерновий вивід», «довбанка», лічильна лиштва. Сорочки вишиті білим або жовтим, охристим були весільними і тому прикрашалися особливо ретельно. Класичною технікою Поділля є низь чорного і червоно-чорного кольорів, з геометричним орнаментом. рушники. Рушники на Вінниччині з рослинно-геометричним або геометричним орнаментом. Вишивальниці відтворювали на полотні фантастичних коней з крилами, грифонів, диво – птахів, вершників, жіночі фігури з розширеним вниз трикутним одягом і птахами в піднятих вгору руках. До Буковини відноситься Чернівецька область. Яскраво прикрашалися рукави сорочок в техніці низь, настил, хрестик, мережки. Вишивали різнокольоровими вовняними, бавовняними нитками, використовуючи шовк, золоту і срібну нитки, металеві пластинки – лелітки. Основу орнаментації складають дрібні геометричні мотиви в поєднанні з герметизованими рослинними формами яскравих червоних, блакитних, жовтих, зелених тонів. Нижня частина рукава жіночої сорочки прикрашається вертикальними смугами, з яких центральний «стовп» має форму рослинної гілки з стилізованим листям і квітами, або принцип ритмічного чергування коса смуг, що складаються з дрібних геометричних мотивів. Північне Прикарпаття – Львівщина і частково Тернопільська, гірські районі Карпат – Івано-Франківська, частково Львівська область та Закарпаття. На Львівщині кожним видом одягу відповідає видатна техніка, колорит, орнаментальні мотиви. В Яворівському районі вишивали чорними і червоними нитками. Візерунки складалися з дрібних мотивів – «кривульок», «пупок» в техніці стебнівка, хрестик. Майстрині сміливо користувалися жовтими, синіми, зеленими, червоними нитками, створюючи декоративно-виразні рельєфні візерунки рослинних орнаментів. Домінуючим кольором виступає червоний з додаванням вузеньких смуг зеленого і синього. Закарпатті відрізняється різноманітністю технік виконання і колірної гами, застосування бісеру, стеклярусу, металевих блискіток. Рукава жіночих сорочок прикрашені поруч без пробілів, «кучерявим швом», «заволіканням», а також прозорим шитвом (мереживом). Гуцульщина охоплює гірські районі Івано-Франківської та Чернівецької областей. У верховинського вишивці домінує чорний колір, орнаменти утворюються від різних комбінацій ромбів і трикутників. Вишивка космацької району виділяється своїм помаранчевим колоритом, що утворюється завдяки поєднанню жовтого, оранжевого, темно-червоного кольору з незначним додаванням зеленого та чорного. Поширені безрукавки, сердаки, кожухи декоровані аплікаціями. Поєднуючи шви обшивалися навколо вовняними нитками яскравих кольорів, підкреслюючи простоту крою, нашивали вовняні ґудзики, кисті.